Життя

Марина Фоменко: почерк – це шлях до пізнання людини

16 Грудня 2014 5 289

Уміння писати вже не вважається привілеєм обраних – зараз майже неможливо зустріти людину, котра не вміла б втілювати свої думки за допомогою паперу та ручки. Багато хто вважає почерк лише інструментом відображення думок на папері, однак сучасна наука доводить, що почерк може вказати на особливості характеру, емоційний та фізичний стан людини. Дисципліна, котра займається діагностуванням особистості за почерком, називається графологією. В радянський період її вважали псевдонаукою, проте сьогодні вона, вслід за Америкою та країнами Європи, активно розвивається і в Україні.

Для того, щоб дізнатися більше про графологію, а особливо про можливості її застосування у повсякденному житті, ми зустрілися і поспілкувалися із Мариною Фоменко – київським графологом, коучем, бізнес-тренером та засновником "Школи успіху Марини Фоменко".

– З чого почалася ваша зацікавленість особливостями почерку і чому вона переросла в основну сферу діяльності?

– Першопочатково я займалася проведенням бізнес-тренінгів та тренінгів для жінок. В процесі роботи, спостерігаючи за записами учасників тренінгу, я помітила, що інколи людям їхній почерк ніби не пасує. От наприклад, ззовні людина може здаватися м’якою і пухнастою, а почерк її при цьому – гострий, із нажимом. В результаті в мене з’явилася цікавість – наскільки це все насправді важливо.

Я почала розвиватися у цьому руслі, читати відповідну літературу, навчалася у майстерні Володимира Тараненка (до речі, за його методикою я зараз працюю). Виявилося, що в усьому світі графологію вже доволі давно використовують як інструмент діагностики особистості. Скажімо, у Франції висновок графолога доволі важливий при прийомі людини на роботу, а в англійській "British Airways" цей висновок взагалі обов’язковий. Німці ж часто звертаються до графолога перед тим, як вступити до шлюбу.

За радянських часів теж були свої науковці і методики дослідження почерку, але після 1935-1936 рр. розвиток науки припинився, а всі дослідники безслідно зникли. Про причини цього, я гадаю, розповідати не потрібно.

Мені здається, чимало людей (навіть мені траплялися такі) ставиться до графології доволі скептично: мовляв, неможливо визначити характер людини за тим, як вона пише…

Ще із радянських часів у людей є певний скептицизм до цієї науки. До мене на консультацію кілька разів приходили люди із переконанням, що графологія – це щось на зразок "ворожіння за почерком". Але в процесі роботи частіше за все мені вдавалося переконати їх у зворотному.

– Ви щодня зіштовхуєтеся із почерками пересічних людей. А чи доводилося вам коли-небудь аналізувати почерк кого-небудь із людей відомих?

Так, доволі часто я мала змогу досліджувати почерк відомих людей. Особливо мені запам’яталася робота із почерком Тараса Шевченка. Я працювала із архівними документами, серед яких були оригінальні аркуші із зразками його почерку.
В різні періоди життя почерк Шевченка був різним: коли він був різким і хотів привернути увагу, почерк його був таким самим – широким, демонстративним, коли був у засланні, почерк змінився – став дрібним, літери зменшилися і стали "піджатими".

Під час аналізу його почерку у мене виникло питання до знавців його біографії: а чи кохав він колись. Справа в тому, що його почерк, особливо літера "у", вказував на те, що жодного разу у Тараса Григоровича не виникало глибоких почуттів до жінки. Так, у нього були жінки, але це було, швидше за все, задоволення для спілкування та розваг. Історики, з якими я консультувалася, погодилися зі мною.

– Характер – річ більш-менш стала, тому його вплив на почерк зрозумілий. А чи можна стверджувати, що почерк залежить і від емоційного стану людини?

– Рукою, яка пише, керує мозок, тому вплив емоцій на почерк теж треба брати до уваги. Коли людині добре, літери стають більшими, а сам почерк ширшим, легшим. Так само можна виявити і текст, написаний під тиском, а дослідивши особливості написання слів у тексті, зрозуміти, під чиїм саме.

– А стан здоров’я людини відображається на почеркові?

– Написання певних літер, тиск на ручку при письмі може вказати на можливість певних хвороб. До прикладу, якщо рядки при письмі ідеально рівні, прямі і паралельні між собою, то, швидше за все, людина перебуває у стані постійного самоконтролю і напруження. А це може призвести до захворювань серцево-судинної системи.

"Піджатий" хвостик літери "р" вказує на можливість виникнення хвороби суглобів, а незадоволення стосунками, на що вказує "у", може призвести до хвороб із нирками.

– Майже анекдотичним став почерк лікарів. Як гадаєте, в чому його особливість?

– У лікарів ідеальний почерк – він повністю незрозумілий. Це можна пояснити тим, що людина, яка пише, концентрується на суті написаного, а не на формі. Головне завдання лікаря – поставити точний діагноз, вилікувати пацієнта, а не продемонструвати гарний почерк.

Візуально красивий друкований почерк свідчить про те, що людина живе в полі "раціо" і мало здатна на прояви емоцій. Занадто каліграфічний чи прикрашений зайвими деталями почерк теж не є хорошим показником. Людина, яка так пише, концентрується не на змісті, а на формі, хоче прикрасити себе, прагне видаватися кращою і навіть грати не свою роль.

– І наостанок: в яких сферах можна застосовувати графологію?

– Реальну користь графологія може принести представникам професій, які пов’язані з роботою із людьми: психологам, педагогам, працівникам служб безпеки тощо. А взагалі, хоча б поверхневі знання в цій галузі не завадять нікому – ми ж усі пишемо і читаємо те, що пишуть інші. Часто саме графологія допомагає вказати на проблему стосунків – чи то пари, чи то батьків та дітей. А якщо знаєш проблему, то вирішити її не так вже і важко.

Катя Брижань, Varosh

Фото: Маріан Логойда

0 #