Культура

Крамниця вживаних книг. Ще одна спроба на життя

31 Травня 2017 5 163

Про книгарню «Сяйво Мудрості» в Ужгороді, книги, які не вміють затримуватися надовго та право на ще одне життя. Крамниця на площі Шандора Петефі 47.

В одному з приміщень Будинку Побуту. Через скло видно височезні стоси книг, які не походять на нові. На одному склі написано бовт (з угорської – крамниця) «Файні книги», на склі поряд папірець з розпорядком роботи книгарні «Сяйво мудрості».

Це один магазин. Тут продають вживані книги. Творець цієї книгарні письменник, перекладач Іван Петровцій назвав книгарню «Файні книги». Після його смерті крамниця належить його другу художнику, скульптору, академіку Михайлу Беленю. Сьогодні книгарня має назву «Сяйво Мудрості». Проте на будові залишаються обидві назви.


Звідки знову приходять книги


– Я викупив крамницю із тими книгами, що були. Іван Петровцій не знав, кому передати книгарню. Вже, коли він занедужав й відчував лихе, то переживав, кому її залишити. Я погодився. Суть цієї книгарні дуже проста – уберегти хорошу книгу. – говорить Михайло Белень. – До нас щодень приходить багато студентів. Бо, як би там не було, тогочасна, маю на увазі ще радянська, література була добротна, починаючи від медицини й закінчуючи художньою літературою.

Пан Михайло каже, що вибір книг великий. Проте площа приміщення обмежена, узяти всі книги важко. Щоб не нести книги дарма, люди, які хочуть продати старі книги пишуть їх список, а тоді пан Михайло відбирає ті, які йому потрібні. Також це робить пан Василь, співак Закарпатського народного хору, поет, який також тут працює.

– Люди переважно несуть свої власні бібліотеки, тому література у нас найрізноманітніша: від домашньої кухні й не знаю, чим закінчити, – посміхається пан Михайло й обертається до книжок. – У кожного чи господаря, чи інтелігента, чи професора університету, чи вчителя є хороші книги. Котрісь стають вже не потрібними, займають місце, але до макулатури не віддають, бо шкода, бо людина колись стояла у черзі за цими книжками. То несуть нам.

Пан Василь часто ходить забирати книги сам:

– Люди приносять нам списки літератури, ми обираємо, що нам треба. Затим я беру мішок, кидаю на плече, як Дід Мороз, і йду забирати.

Михайло Олексійович заледве підхоплюється:

– Нещодавно нам принесли 20-томнник Чехова. Ви бачили двадцятитомне видання Чехова? Це видання рідкісне, післявоєнне. Де вони тільки кошти знайшли на нього?

Пан Василь підводиться й тягнеться до тих самих видань. Найвища полиця, книги викладені рівно, коричневі старі обкладинки. Чоловік їм теж дивується:

Подумайте, 20 томів Антона Чехова. Перший вийшов у 1944 році, наклад – 50 тисяч на весь союз, йде війна. Це ж треба було ще на Закарпаття потрапити, – чоловік піднімає очі й пильно дивиться на них. – Другий том вийшов у 1946. І теж, треба ж було прийти й добитися, щоб видрукувати саме Чехова, а не Сталіна там, а час тоді важкий, післявоєнний, нічого нема. Я собі думаючи про це й присів… хто ж випустив ці перші томи в такий час?


Книгарня для молоді


Михайло Белень каже, що погодився на цю книгарню тому, що крамниця вживаних книг є можливістю студентам знайти дешеву та якісну літературу:

– Найголовніша ціль для нас – щоб студентська молодь мала можливість купити якісну та у рази дешевшу книжку. Бо нині багато видань мають красиву палітурку, а всередині, буквально, газетний папір. А ціна висока. Отакий сам ключ розуміння нашого магазина. Молоді потрібні книги. Ми маємо їх надати.

Також багато містян, які їдуть закордон, не завжди можуть обтяжувати себе ще й перевезенням книг. Тому їх теж приносять сюди.

– Молодь, взагалі, багато купує. Приходять, нишпорять, а тоді щось дістануть та кажуть «так довго шукали». Найголовніше, що молодь радіє купленій книжці. Од цього приємно. Правда на книгарню я спалюю багато часу, який міг би йти на творчість.

Але чоловік не шкодує. Найбільш через те, що людям більше ніде за таку ціну купити Франка, Лесю Українку, Сковороду.

Так само говорить і пан Василь:

– Ціни низькі. До 50 гривень. Але 50 гривень, так то вже ледь не золота книга. Та й хто от видає зараз отак в Україні Пруста, Стейнбека, Мана? Тому книга має право на друге життя.


Передчуття старої нової книги


Пан Василь має відчуття, що тут він, ніби вдома, на своєму місці. Сюди приходить безліч цікавих людей: науковців, лікарів, письменників. Чоловік каже, що тут особлива атмосфера, адже ж саму книгарню звів філолог Іван Петровцій.

– Є люди, десяток чи два, які приходять зі стабільною періодичністю. Вони відчувають, коли щось нове з’явилося. Я кажу тоді «от звідки ви знали?», а він такий «а я от сиджу і гадаю, що точно зайти сьогодні треба».

Коли з’являються нові книги, їх часто не вдається й розкласти. Їх одразу забирають ті люди, що постійно навідуються.

– Бува як творча людина заходить до магазину, то вона не знає, чого хоче, але знає, що їй треба щось знайти. І людина ходить, дивиться, а тоді такий «ура, знайшов, знайшов», хоча й сам не знав, що шукав.

І пан Михайло, і пан Василь кажуть, що немає якоїсь системності у тому, які книги обирають ужгородці.

– Хтось прийде і каже, що шукає книгу про нумерологію і ніде не може купити, а інший, що треба угорська кухня, але обов’язково старе видання, а комусь треба Томас Гоббс і терміново.

Беруть словники, часто словацькі. А буває й з італійської, іспанської, французької, словники постійно потрібні. Знову ж таки – тут невелика ціна.


Книги не вміють затримуватися надовго


Книги не вміють затримуватися надовго, просто немає тут тої книги, яка лежить в довгім очікуванні, – посміхається Михайло Белень, потираючи в долонях люльку. – Ми якось відчуваємо, що ось ця книга обов’язково піде. Мабуть, інтуїція, передчуття. Було нам приносили 7 чи 8 видань Пушкіна. Ми так переглянули й з 8-ми взяли лише 3. І всі три пішли до нових рук.

Не правда, що не читають зараз. Це – пустослів’я. Книгу не заміниш і нічим не підміниш. Бо є підробка й справжнє – таке, що не відрізниш. Але коли ти дістаєшся до середини, то вчуваєш різницю. Книга ніколи не зможе відійти, так як мистецтво, духовний світ людини.


Цей матеріал було підготовлено в рамках Програми міжредакційних обмінів за підтримки Національного фонду на підтримку демократії NED.


Віра Курико, Varosh

0 #