Культура

“Проект 22”: державні утворення, до складу яких входило Закарпаття

7 Листопада 2016 11 839

Федір Шандор – професор та відомий туризмознавець, створив новий проект. Мета "Проекту 22" – показати, у складі яких державних утворень в різні роки перебувало Закарпаття.


1. Гето-дакійська патріархальна держава


Гето-дакійська патріархальна держава – держава даків, що жили в пониззі Дунаю, південні регіони Закарпаття входили до її складу. Історична земля Дакія збігалася з територією розселення даків, яка згодом стала римською провінцією Дакія. Відомі городища даків: Читаття (Солотвино), Городище (Мала Копаня) – в цей час з’явилося виноградарство на території Закарпаття (І ст. до н.е.). Найзнаменитішими вождями свого часу були Буребіста і Децебал. Під час правління Децебала столицею Дакії була фортеця Сармізегетуза.

В I століття до н.е. ґети й даки сполучились в одне політичне об’єднання – сильну державу Буребісти (Бурвісти), що дала себе знати страшними походами навколо (серед інших – руйнування Ольвії й інших грецьких колоній аж до Аполонії). Розпавшись після смерті Буребісти, ця ґетсько-дакійська держава доходить знову великої сили в кінці І століття під владою Децебала, талановитого орґанізатора й політика, що в союзі з іншими сусідніми народами розпочинає боротьбу з Римом (в 80-х рр.). На початках війна проходила успішно (за Доміціана). Але, відновлена Траяном, з великими втратами, закінчилась руїною держави даків (106 p.).

Село Мала Копаня, що на Виноградівщині — унікальна археологічна пам’ятка древньої Дакії на теренах України.


2. Римська імперія


Римська імперія (контактна територія провінції Верхня Дакія) ІІ-ІV ст. – державне, військово-політичне утворення, яке зародилося на основі Римської республіки близько 27 р. до н.е. Провінція в Римській імперії (лат. provincia, мн.: лат. provinciae) – найбільша одиниця адміністративно-територіального поділу держави (до кінця III ст. н. е.) поза межами Італії. Спочатку римське поняття provincia означало завдання, обов’язок для управлінців з Риму. Із здобуттям ним нових територій отримало сучасний зміст – територію, адміністративну одиницю поза межами центру, однак з його управлінням.
Після реформ Діоклетіана (біля 293 року н. е.) і встановлення в імперії Тетрархії провінції входили до складу більших адміністративних одиниць – діоцезів для спрощення керування державою.

107 рік – Дакія, імператорська проконсульська провінція (розділена на Нижню та Верхню між 118 та 158 роками). У склад давньої Дакії входило і сучасне Закарпаття. Знайдено скарби римських динаріїв (Нанково, Гайдош, Тячів), статуетка купідона (Вилок), римський посуд (Братово).

166 рік – Із Дакії сформовані: Porolissensis, Apulensis and Malvensis, імператорські прокураторські провінції.

Римська окупація Дакії, в тому числі і частина Закарпаття, тривала трохи більш як півтора століття. Увесь цей час Дакія залишалася відокремленим передовим укріпленням Римської держави (від провінцїї Паннонії її відділяла територія Язигів між Дунаєм і Тисою); втримувати її було дуже важко, і коли в середині III ст. з особливою силою розпочались напади на Римську державу сусідніх народів, Авреліан, для полегшення оборони, відмовився від цієї провінції. Римське і романізоване населення виведено в Тракію і Мезію, Дакію полишено (274), а щоб втрата була менш болючою, утворено нову провінцію Дакію на правому боці Дунаю в Мезії.


3. Аварський каганат


Аварський каганат – племінне об’єднання типу "варварських імперій". Також відомі як псевдо-авари або євразійські авари. Історію аварського каганату зазвичай починають з 567 року. Очолив державу видатний полководець хан Баян. Паннонія стала центром каганату, де була збудована система "хрінгів" – фортець, які складалися з концентричних кіл укріплень. Точних та постійних кордонів каганат не мав. З Паннонії авари постійно нападали на слов’ян, франків, лангобардів та інші племена, а також на Візантію.

Аварський князь Сародіус виступав на дипломатичних переговорах, як посередник між псевдо-аварськими кочовиками на чолі з каганом Кандіком та візантійським імператором Юстиніаном I в 557 році. Дипломатична допомога Сародіуса сприяла тому, що привела до угоди між тюркам та імператором Маврикієм у 598 році, щоб підтримати правителя Санділа.
З 70-х років 6 сторіччя авари почали систематичні вторгнення у Візантію, завдали їй ряд поразок та змусили платити данину, яка після спустошливого набігу на Далмацію та Іллірію в 583 році досягла 120 тисяч солідів (за Феофаном). У 587 році Баян спустошив Мезію, зруйнував Доростол (Силистрія), Сінгідун (на Дунаї), Маркіанополь (на західному узбережжі Чорного моря). Значні вторгнення аварів на Балкани відбувалися в 592, 598 та в наступні роки. У цей період до складу Аварської держави входила територія Закарпатської області.

Внутрішня слабкість та повстання підкорених племен зумовили занепад військової могутності аварів. В 626 році головні сили аварів було вщент розбито під Константинополем. Велике повстання слов’янських племен на чолі з Само, активні дії франків проти аварів, а також внутрішні усобиці призвели до розпаду каганату. У VII столітті авари були витіснені з Північного Причорномор’я, а влада над їх основною територією – Паннонією – була обмежена створенням в 680 році Булгарського царства. У 790-х роках були розгромлені франками (в 796 були захоплені найважливіші хрінги), а на початку ІХ століття аварська держава остаточно занепала під ударами Першого Болгарського царства. Частина аварських племен відкочувала на схід, і про них більше в літописах згадки немає, інші були повністю асимільовані народами Західного Причорномор’я та Подунав’я.


4. Велика Моравія


Велика Моравія (чеськ. Velkomoravská ríše, словац. Velká Morava) – історична держава західних слов’ян у басейні Середнього Дунаю, що сягала верхів’їв річок Лаби й Одри. Виникла наприкінці VIII – початку IX століть на території сучасних Словаччини й Моравії та досягла розквіту в 860—880 роках.

На півночі розташовані Aфдріді, на північному заході Вілте, які називаються Хефелдан. На сході країна Венедів, яка називається Сиселі; на південному сході, на деякій відстані, Моравія. На захід від Моравії розташовані Тюрингія та Богемія і частина Баварії. На південь від них, з іншого боку річки Дунай, країна Карантанія, яка лежить на південь в горах, під назвою Альпи. На схід від країни Моравії, країна Віслян і на схід від них є Даки, які були раніше Готами. На північний схід від Моравії є Далемінці і на схід від Далемінців є Хоричі і на півночі від Далемінців живуть Сурпі на заході від Сиселів. За добу Святополка Велика Моравія набула найбільшого розміру. Саме у цей період до складу держави входила територія Закарпаття.


5. Перше Болгарське царство


Перше Болгарське царство – болгарська держава на півночі Балканського півострова, що існувала у період між 681 та 1018 роками. Найбільшого розквіту досягло за царя Симеона I. Столицею держави спочатку було місто Плиска, потім з 893 року – Преслав. До складу держави входила і частина території сучасної України, зокрема Закарпатська область та південь сучасної Одещини – історичний Буджак.


6. Королівство Угорське


Королівство Угорське (лат. Regnum Hungariae; 1000–1918) – королівство на території сучасних Угорщини, Словаччини, Хорватії і Славонії, Трансільванії, Воєводини, Закарпаття, Бургенланду, утворене Стефаном І Святим з династії Арпадів у 1000 році. У 14 столітті перейшло до Анжуйської, а з 15 століття – до Ягелонської династії.

У 1526 році, після битви при Мохачі, Угорське королівство впало під тиском турків. У 1541 році, після взяття турками Буди, Угорщина була розділена на три частини. Габсбурги отримали контроль над землями на півночі і заході (Королівська Угорщина), турки отримали Османську Угорщину, а в східній частині трансільванський воєвода Янош I Заполья за допомогою турків заснував Східно-Угорське королівство.

У 1571 році в німецькому Шпаєрі була підписана угода, згідно з якою Янош II відмовлявся від титулу "Король Угорщини", а для нього створювалося нове герцогство: "Joannes, serenissimi olim Joannis regis Hungariae, Dalmatiae, Croatiae etc. filius, Dei gratia princeps Transsylvaniae ac partium regni Hungariae". Звідси і пішла назва Partium. З підписанням договору в Шпаєрі Східно-Угорське королівство припинило своє існування, розділившись на Герцогство Partium і Трансильванське князівство.


7. Галицько-Волинське Князівство


Галицько-Волинське Князівство (в західних джерелах також Галицьке королівство лат. Regnum Galiciæ, від 1253 року також Руське королівство (лат. Regnum Russiæ) – центральноєвропейська середньовічна руська держава. Знаходилася на південному заході Київської Русі. Угорські королі використовували назву Королівство Галичини та Володимирії (лат. Regnum Galiciae et Lodomeriae), після смерті Романа Мстиславича король Андраш II був коронований Папою королем Галичини та Володимирії.

У другій половині XIII століття, по смерті короля Данила почався поступовий занепад Галицько-Волинської держави. У 1270-их від неї відійшли турово-пінська і ятвязькі землі. Певною компенсацією було повторне захоплення Любліна 1289 та нетривале приєднання частини Закарпаття 1299 (комітат Берег).


8. Трансильванське князівство


Трансильванське князівство або Семигородське князівство (рум. Principatul Transilvaniei, угор. Erdélyi Fejedelemség, нім. Fürstentum Siebenbürgen) – васальне князівство Османської імперії, яке існувало з 1570 по 1711 роки на території Трансільванії. Його територія, крім земель Трансильванського воєводства, так само включало східну частину Угорщини – так званий Парціум.

Держава була символом виживання угорської державності, угорських інтересів проти Габсбурзьких посягань в часи панування Габсбургами королівством Угорщина. Всі традиційні угорські закони залишалися послідовно та неухильно в князівстві. Після неврегульованості періоду війни Ракоці за незалежність, князівство стало частиною Габсбурзької монархії.


9. Османська імперія


Османська імперія – ісламська монархічна держава турецької династії Османів. Існувала у 1299–1923 роках. Заснував її султан Осман І на території Малої Азії. У ранньому новому часі Османську імперію вважали за наддержаву в Європі та Середземномор’ї. Знищила Візантійську імперію, захопивши її столицю Константинополь, перейменований на Стамбул (1453). У часи найбільшого розквіту в XVI – XVII століттях займала Анатолію, Близький Схід, Північну Африку, Балканський півострів і прилеглі до нього з півночі землі Європи. Мала численних васалів – Волощину, Молдовське князівство, Дубровницька республіка, Кримське ханство, Мекку, Трансильванію (частина території Закарпаття), Імеретінське царство та інших.


10. Австрійська держава


Австрійська держава. Територія Габсбурзької монархії у 1200–1914 роках (Габсбурзька монархія, Габсбурзька імперія або Австрійська монархія) – неофіційна назва територій, які перебували під владою австрійського відгалуження династії Габсбургів.

Зазвичай використовується стосовно періоду з 1526, коли австрійський ерцгерцог Фердинанд I приєднав до своїх володінь землі Чеської корони та Угорщину (в тому числі Закарпаття), до 1804, коли була створена Австрійська імперія. До 1804 території, які були під владою Габсбургів, не мали спільної офіційної назви.

Термін "габсбурзька монархія" може використовуватись у ширшому сенсі щодо періоду з 1276 р. (перехід Австрії під владу Габсбургів) до 1918 р. (розпад Австро-Угорщини).


11. Угорська республіка


Угорська республіка 1848-1849 років. Революція 1848–1849 років в Угорщині – демократична революція в Угорському королівстві, що входила до складу Австрійської імперії, одна з європейських революцій 1848–1849 років. Серед задач революції було встановлення демократичних прав і свобод, ліквідація феодальних пережитків, передусім в аграрних відносинах, а також досягнення національної незалежності Угорського королівства.

В ході революції було проведено докорінні перетворення соціально-політичного устрою Угорського королівства, проголошено незалежність від Габсбургів і створено демократичну державу.

14 квітня 1849 року державні збори ухвалили декрет про позбавлення Габсбургів угорського престолу та проголошення незалежності Угорщини. Кошута було проголошено правителем-президентом країни.

Незважаючи на значні успіхи, які було досягнуто революційною армією у війні за незалежність, у 1849 році революцію було придушено завдяки діям російської та австрійської армії, антиугорським повстанням національних меншин.


12. Австро-Угорщина


Австро-Угорщина – двоєдина (дуалістична імперія, очолена династією Габсбурґів та утворена внаслідок компромісної угоди, укладеної між двома складовими її частинами – Австрією та Угорщиною – 1867 року.

21 грудня 1867 року імператор Франц Йосиф I (1848–1916) затвердив австро-угорську угоду і конституцію Австрії. Австрійська імперія була перетворена на двоєдину (дуалістичну) державу, яка дістала назву Австро-Угорська імперія. Угорщина, в складі якої перебувало Закарпаття, отримала політичну та адміністративну автономію, власний уряд та парламент – сейм.

Проіснувала в Центральній Європі до розпаду в 1918 році наприкінці Першої світової війни.

Імперією правили лише два цісарі (королі-імператори): Франц Йозеф I 1867–1916 і Карл I 1916-1918.


13. Угорська Демократична Республіка


Угорська Демократична Республіка (угор. Magyar Népköztársaság) – незалежна республіка, до складу якої входило Закарпаття, проголошена після руйнації Австро-Угорської монархії в 1918 році.

Угорська Демократична Республіка була створена революцією айстр, яка почалася в Будапешті 31 жовтня 1918 року. Офіційне проголошення республіки відбулося 16 листопада 1918 року і її президентом став Міхай Карої.


14. Угорська Радянська Республіка


Угорська Радянська Республіка (угор. Magyarországi Tanácsköztársaság) – короткотривалий комуністичний режим, який існував в Угорщині в період з 21 березня 1919 до 6 серпня того ж року. Республіка проіснувала всього чотири місяці (133 дні).

Після проголошення Угорської Радянської Республіки в Будапешті радянська влада була встановлена протягом 22-24 березня 1919 року і на Закарпатті, що одержало у якості територіальної одиниці назву Руська Крайна і наділялося правами автономії з центром в Мукачеві (Ужгород було зайнято чехословацькими загонами).

Радянська Угорщина повинна була бути перебудованою на федеральних засадах, і її національні окраїни (вперше з часів їх підкорення угорською короною) отримували довгоочікувану автономію – от і проект Конституції Руської Крайни від 12 квітня 1919 року, підготований Русинським народним комісаріатом за завданням революційного угорського уряду, називав її самостійним Союзом Країнським у складі федеративної Радянської Республіки.

Встановлення радянської влади в Угорщині стимулювало стихійне розростання, зокрема на території Закарпаття, подібних Рад на рівні сіл, міст, районів і комітатів (комітат або жупа – основна територіальна одиниця), які, у свою чергу, обирали Директоріуми (виконавчі органи влади) у складі 3-5 чоловік. Усього налічувалося чотири жупні Ради – у Мукачеві, Хусті, Чопі та Севлюші (угорська назва Виноградова). У числі окружних Рад, на які з 5 квітня 1919 року перетворювалися їх комітатські аналоги, були три русинські – Березька (з центром у місті Мукачево), Марамороська (Хуст) і Ужанська (Середнє). Щоправда, скликання їх вимагало часу, якого катастрофічно бракувало – як результат, Березька Рада була створена лише 14 квітня, Ужанська – 23 квітня, а Марамороську, ймовірно, так і не встигли створити. Найвищим органом влади за проектом Конституції Руської Крайни повинен був стати крайовий з’їзд Рад, вибори до якого проводилися 7-14 квітня (7 квітня відбувалися вибори до сільських Рад, 8 квітня – до міських, а до 12 квітня були сформовані районні Ради), але скликати його перешкодив початок іноземної інтервенції. Разом із тим, до Всеугорського виконавчого комітету все ж було делеговано сімох закарпатців.


15. Королівство Румунія


Королівство Румунія – історична держава, що існувала з 1881 по 1947 роки на території сучасної Румунії та окрім цього включала в себе Бессарабію, Північну Буковину, Південну Добруджу.

16 квітня 1919 Радянський уряд Угорської Радянської республіки починає війну проти Румунії, щоб повернути Трансільванію. У квітні румунська армія почала потужний наступ по всій демаркаційній лінії. 4 серпня румунська армія взяла Будапешт і повалила уряд Бели Куна. До Румунії відійшла більшість території Закарпаття.

14 листопада румунська армія залишає Будапешт, який залишився під управлінням національної армії. 25 лютого 1920 румунська армія покидає територію Угорщини на прохання Антанти. 4 червня був підписаний Тріанонський мирний договір між Угорщиною та Антантою.


16. Гуцульська Республіка


Гуцульська Республіка – назва державного утворення, що існувало з листопада 1918 по червень 1919 року на Закарпатті. Гуцули Ясіня 8 листопада 1918 року проголосили власну державу – Гуцульську республіку. Її столицею було селище Ясіня, а важливими опорними центрами Рахів, Великий Бичків, Сигіт.

Офіційно своє існування Гуцульська республіка припинила на початку квітня 1919 року, проте у деяких районах її влада проіснувала до червня 1919 року.


17. Перша Чехословацька Республіка


Перша Чехословацька Республіка (чеськ. První republika, словац. Prvá cesko-slovenská republika) – назва першої Чехословацької держави, яка існувала у 1918–1938 рр. Наступна доба аж до окупації решти республіки (Судетів) означається як друга республіка. Така назва похідна від Франції, де республіки беруть відлік від великої французької революції. Державу зазвичай називають Чехословаччиною (чеськ. Ceskoslovensko), яка складалася з Богемії, Моравії, Чеської Сілезії, Словаччини й Підкарпатської Русі (Закарпаття).


18. Карпатська Україна


Карпатська Україна – незалежна держава на частині території Закарпаття з 14 по 15 березня 1939 року.

15 березня 1939 р. Сойм (голова А. Штефан) проголосив повну державну самостійність Карпатської України. Прийнята парламентом конституція Карпатської України (Конституційний закон ч.1), визначила назву держави (Карпатська Україна), державний устрій (президентська республіка), державну мову (українська мова).

Державним прапором та гімном республіки були визнані синьо-жовтий стяг і український національний гімн "Ще не вмерла України…". Герб – червоний ведмідь на лівому срібному півполі й чотири сині та три золоті смуги у правому півполі та тризуб з хрестом на середньому зубі.

Президентом Карпатської України було обрано Августина Волошина, який призначив прем’єр-міністром нового уряду суверенної держави Юліана Ревая.

Головою Сойму обрано Августина Штефана, заступниками Степана Росоху та Федіра Ревая.


19. Перша Словацька республіка


Перша Словацька республіка (словац. Slovenská republika) – національна словацька держава, яка існувала з 14 березня 1939 по 8 травня 1945. Вона існувала приблизно на тій самій території, що й сучасна Словаччина (за винятком південних і східних частин сучасної Словаччини, та приужанських територій Закарпаття – частина Берзнянщини, Перечинщини і Ужгородщини).


20. Королівство Угорщина


Королівство Угорщина, що існувало 1920–1946 (в 1938–1939 до її складу увійшло Закарпаття) було під владою регента Міклоша Горті. Спроби Карла IV Габсбурга повернутися на трон вдалося запобігти лише під загрозою війни з сусідними державами, а також відсутністю підтримки з боку особисто контр-адмірала Горті. 

Угорська (клієнтська) держава 1944-1945 (після відлучення від влади реґента Міклоша Хорті) була сателітом нацистської Німеччини. Керманич Угорської націонал-соціалістичної партії "Схрещені Стріли" Ференц Салаші став "національним лідером" (Nemzetvezeto).


21. Союз Радянських Соціалістичних Республік


Союз Радянських Соціалістичних Республік (скорочено – СРСР або Радянський Союз) – формально союз соціалістичних держав, утворених на уламках Російської імперії після революції 1917 року, наддержавне утворення, яке існувало в 1922–1991 роках у Центральній та Північній Азії, Східній Європі. В 1945 році Закарпаття було окуповане СРСР.


22. Україна


Україна – держава у Східній Європі та частково в Центральній Європі, у південно-західній частині Східноєвропейської рівнини. Площа становить 603 628 км². Найбільша за площею країна з тих, чия територія повністю лежить у Європі.


Федір Шандор, Varosh

0 #