Життя

Олександра Кельбас: “Візажист – це той, хто безперервно вчиться”

13 Жовтня 2015 7 531

Часто молодь із усієї країни їде до столиці у пошуках себе, аби стати багатшими та зробити кар’єру. Досягнувши цього, вони або залишаються там, або повертаються до рідного міста – "просувати" свою справу, ділитися досвідом, навчати інших.

Саме так сталося і з Олександрою Кельбас, котра, збудувавши кар’єру візажиста в Києві, повернулася до Ужгорода у декретну відпустку, а заодно і для того, щоб відкрити свою студію "Beauty Bar" і розвивати культуру візажу у нас.

– Коли ти вже багато чого добився, цікаво згадувати з чого все починалося. Як ти йшла до роботи візажиста?

– Тема краси і косметики мене цікавила завжди, тому вже із вісімнадцяти років я почала працювати в бьюті-сфері. Моєю першою роботою була посада консультанта у магазині "Parfum Studio". Після цієї роботи я вирішила переїхати до столиці, де почала працювати в "Chanel", відвідувала майстер-класи від провідних візажистів бренду. Уже тоді я зрозуміла, що не просто хочу працювати із косметикою, а хочу бути візажистом.

Перед тим, як почати роботу, я вирішила пройти навчання, вибрала для цього "MakeUpMe Academy" – провідну академію візажу в Україні.

Згодом я пройшла кастинг на телеканалі СТБ і почала працювати гримером-фрілансером на різних телепроектах: "Один за всіх", "Зважені та щасливі", "Битва екстрасенсів" тощо. Згодом працювала і на Новому каналі на проекті "Герої та коханці", де гримувала Сніжану Єгорову, Аліну Астровську та чоловіків-учасників проекту.

– Розкажи трохи більше про роботу на телебаченні: з чого складається такий грим, для чого його робити і як це – фарбувати чоловіків?

– На проекті "Герої та коханці" були мужчини, котрі не підпускали до себе гримерів, бо "я ж мужчина, я не буду фарбуватися". Але після того, як ми їх нагримували для виходу, вони не могли відійти від дзеркал. Було таке, що ми малювали прес та інші рельєфи, крапельки поту на спортсменах – все для того, щоб на екрані була ідеальна картинка.
Телевізійний грим необхідний для того, щоб в кадрі було ідеальне обличчя – із рівномірним тоном, правильно скульптуроване, без недоліків шкіри та жирного блиску. Для створення підготовки "природного" обличчя в кадрі використовуються матуючі бази, стіки, коректори, пудри. Якщо мова йде про жіночий грим, то там ще й декоративна косметика для очей, губ тощо.

– Робота гримера на телебаченні не така творча, на відміну від підготовки фешн-зйомок. Який вид роботи тобі більше подобається?

– Я дуже люблю фешн-зйомки, там можна повністю відкрити свій потенціал, проявити творчість. А ще отримую задоволення від співпраці із цікавими людьми: фотографами, моделями, дизайнерами.

– До речі, про дизайнерів. З ким ти працювала?

– Це були PODOLYAN, THEO DECAN, KRAPIVA, ZINAIDA LIHACHEVA, Anna K., а також на Ukrainian Fashion Days і ersedes Benz Kiev Fashion Days.

– Чому ти вирішили повернутися до Ужгорода?

– На СТБ я відпрацювала сезон, після чого мені запропонували роботу візажиста у Dior, де я пропрацювала 7 місяців, поки не вийшла у декретну відпустку. Зараз я хочу багато часу проводити із сином, тому поки що живу і працюю в Ужгороді. Я приймаю дівчат у себе вдома, роблю макіяж, корекцію брів, надаю індивідуальні уроки по мейкапу, а ще готуюся до відкриття власної студії – "Beauty Bar".

– Де тобі легше працюється: тут чи у Києві?

– Напевно, все таки в Ужгороді – тут багато друзів, знайомих, сарафанне радіо працює набагато швидше, ніж у Києві. Та і конкуренція тут не така велика, як у столиці. Звісно, переїхавши до Ужгорода, я дещо знизила ціни на свої послуги. Я прекрасно розумію, у якій ситуації зараз знаходяться люди, як і скільки вони заробляють. До того ж, робота візажиста тут не є такою затребуваною, як у Києві.

– До речі, стосовно цін. Яка оптимальна вартість макіяжу? Чи може якісний мейкап коштувати 100-150 гривень?

– До прикладу, я працюю із люксовою косметикою: Dior, Chanel, Givenchy, Lancome, MAC, Inglot. В мене в рюкзаку є приблизно 60 помад від Dior та Chanel, кожна із яких коштує 900 гривень. Тому я можу сказати, що якісний макіяж не може коштувати 100-150 гривень, якщо тільки упаковка ватних дисків коштує 30. Хіба що, візажист не цінує свою роботу і ставить такі низькі ціни.

– Після повернення із Києва, ти певний час уже пожила тут. Що можеш сказати про своїх місцевих колег?

– У нас майже немає кваліфікованих візажистів, більшість ужгородських майстрів – самоучки, дехто із них "застряг" на тому, що було актуально 3-5 років тому. Індустрія краси розвивається із шаленою швидкістю – кожного сезону з’являються новинки, вводяться інновації, а за цим треба спостерігати, вчитися, пробувати.

Колись моя викладачка сказала: "Якщо ви вважаєте, що ви все знаєте, можете складати свою косметику в рюкзаки і йти геть". Робота візажиста потребує постійного руху, навчання, вдосконалення.

– І наостанок: який секрет вдалого макіяжу?

– Треба закохуватися у кожного клієнта.

Катя Брижань, Varosh

Фото: Маріан Логойда та із особистого архіву Олександри

0 #