Головна Культура Зберегти Ужгород: чого домагаються дослідники архітектури
Зберегти Ужгород: чого домагаються дослідники архітектури
Зберегти Ужгород: чого домагаються дослідники архітектури

"Ужгород, у центрі якого намішано декілька епох, сприймається на рівні старих європейських міст. Якби головний архітектор та інші відповідальні особи дбали про історичні споруди, вони приваблювали б туристів. Якби Ужгород розвивав архітектурний туризм, місто отримувало б величезні надходження, – міркує дослідниця архітектури Ліна Дегтярьова. – Як на мене, цей аргумент міг би діяти на приватних забудовників, які цінують гроші, а не архітектуру. Однак, як ми бачимо, навіть це не працює".

Лише за останні три роки були пошкоджені або зовсім зруйновані такі історичні споруди, як готель "Корона", ресторан "Червена Ружа", кінотеатр "Ужгород" і будинок Цірила Фунданича. Varosh поговорив із тими, хто намагається протистояти руйнуванням – засновниками спільнот Uzhhorod Modernism і Save Uzhhorod, дослідниками архітектури Ліною Дегтярьовою та Олегом Олашиним.

Реконструкцію кінотеатру "Ужгород" його новий власник розпочав навесні 2017 року, згадують дослідники архітектури.

"Кінотеатр "Ужгород" – це щойно виявлений об'єкт культурної спадщини міжвоєнного періоду. 1932 року його спроектував кошицький архітектор Людовит Оелшлеґер, – розповідає Олег Олашин. – Будівля має риси стилю функціоналізм з елементами ар-деко. Дуже цінними були вже майже зруйновані вхідні двері з нікелевої бронзи, портал та цоколь зі словацького травертину з Бешенова, плитка фірми RAKO на підлозі, світильники моравської фабрики Адальберта Ріхтера. До речі, цей же бешенівський травертин використовувався як люксовий матеріал у вестибюлях відомих хмарочосів на Мангеттені в Нью-Йорку, а у нас його геть не цінують. Але виключну значущість мало опакситове оздоблення інтер'єрів кінотеатру".

Ліна Дегтярьова

"Опаксит – це високотехнологічне скло, що витримує температурні перепади і підходить для оздоблення фасаду, – продовжує Ліна Дегтярьова. – Ідентичний опаксит зеленого кольору є в інтер'єрі Мюллерової вілли в Празі, зведеної 1930 року за проектом Адольфа Лооза. Опаксит більше не виготовляють. Тож, аби відреставрувати Мюллерову віллу, втрачені шматки шукали по всій Чехії. А в нас опаксит просто розбили кувалдами і викинули на смітник".

Будинок торговця Фунданича був знесений влітку 2017 року. Власник назвав це реконструкцією будівлі.

"Будинок Фунданича був звичайним одноповерховим будинком, пропорційним відносно квартальної забудови. Він був цікавим тим, що з чехословацького періоду на його фасаді залишилися реклами, нанесені фарбою. Його оздоблення, непогано збережені старі двері у комплексі уособлювали старий Ужгород. Важливим є те, що будинок Фунданича входив в охоронну зону "Замкова гора", відповідно, мав охоронний статус. Коли його почали руйнувати, ми з колегами зрозуміли, наскільки він є символічним, рідним для багатьох ужгородців. Несправедливість відчували навіть ті, хто до того був байдужим до питань архітектури та її збереження", – згадує Ліна Дегтярьова.

Тоді ж була заснована громадська ініціатива Save Uzhhorod, куди, окрім Ліни та Олега, увійшли письменник Андрій Любка та журналістка Алла Хаятова. Мета – інформувати про те, що відбувається з архітектурою, та впливати на ці процеси.

"Тішить, що ужгородці стали активніше реагувати на наші дописи, виходять на акції протесту і підписують звернення до влади, як це було під час руйнування будинку Фунданича, а також самі повідомляють про свої спостереження", – каже Ліна.

Спільнота Uzhhorod Modernism була заснована раніше – у вересні 2016 року, коли Ліна Дегтярьова та Олег Олашин вирішили разом досліджувати міжвоєнну архітектуру.

"Ми зрозуміли, що з людьми, які приймають рішення, важко знайти спільну мову. Тому вирішили піти шляхом освітньої діяльності і почали ділитися своїми знаннями з історії архітектури. Ми їздимо в Берегівський архів і беремо звідти інформацію саме по періоду 20-30-х років, публікуємо її, аби люди знали цінність і важливість цих споруд, – розповідає Ліна. – Це, звісно, працює, і в багатьох людей відкриваються очі. Той же кінотеатр "Ужгород" більшість людей сприймали як занедбану радянську будівлю. А зараз уже розуміють, якою розкішною та прогресивною вона була свого часу".

Наразі Uzhhorod Modernism завершує роботу над великим проектом – мапою ужгородського модернізму.

"Це перший результат дослідження архітектури 20-30-х років. За два роки ми картографували близько 500 будівель. Мапа буде паперовою, з одного боку – візуалізація всього масиву міжвоєнної архітектури міста з описами чехословацької парцеляції. З іншого – мапа урядового кварталу Малий Ґалаґов, де сконцентровано ключові об'єкти архітектури модернізму, зі стислою інформацією про півсотню найбільш досліджених нами будівель. Це не лише туристичний путівник, мапа має просвітницькі функції", – зазначає Олег.

Олег Олашин

Крім цього, разом із місцевою владою Ліна та Олег готують документи для подання урядово-житлового комплексу Малий Ґалаґов з прилеглими об'єктами до Списку світової спадщини ЮНЕСКО.

"Коли працюєш із професійною літературою, вивчаєш збірники доповідей наукових архітектурних конференцій і слухаєш їх наживо, постійно аналізуєш і порівнюєш архітектуру міжвоєнного періоду в світі, рано чи пізно можна дійти висновку, що ужгородський урядово-житловий квартал Малий Ґалаґов відповідає важливим критеріям ЮНЕСКО. По-перше, це цілісний містобудівний проект, в якому з нуля в короткий термін відтворено практично всі необхідні урядові, житлові та публічні споруди столиці краю, причому в повному стильовому обсязі прогресивної на той час країни Чехословацька республіка. Власне квартал збудований на новій досі не заселеній території міста – осушеному болоті – тому комплекс цікавий і в технічному аспекті. До того ж, зовсім нещодавно Малий Ґалаґов і кожна окрема будівля в ньому були в досить збереженому стані. Тому Олег і я кілька років тому паралельно почали мріяти про внесення Ґалаґова разом з прилеглими важливими спорудами до Списку ЮНЕСКО. В цьому році в результаті кількох робочих зустрічей і перемовин з командою міської ради наші історичні обґрунтування та порівняльна аргументація були представлені міському голові Богдану Андріїву, і він підтримав ідею. Згодом під час приїзду прем'єр-міністра міський голова оголосив про намір публічно. На відкритті форуму СлободаКульт, ми вже разом із мером розповіли про ідею міністру культури Євгену Нищуку", – розповідає Ліна Дегтярьова.

Дослідники архітектури також занепокоєні реконструкціями будинку профспілок та будівлі колишнього військового управління.

"Будинок профспілок – це в минулому крайовий суд, зведений за проектом Адольфа Лібшера 1929 року. Споруда є пам'яткою архітектури модернізму. На той час це була дуже сучасна будівля, в якій втілено провідні інноваційні ідеї і технології будівництва. Це історичний документ тієї епохи, – пояснює Олег Олашин. – Будівля колишнього військового управління також належить до архітектури модернізму. Вона була зведена 1924 року за кресленнями військової проектної канцелярії в Празі. На цій будівлі зараз здійснюється брутальна надбудова, а єдиний в Ужгороді та в Україні взірець чеського кубізму в інтер'єрі - сходинковий стовпчик з вазоном – вже зазнав грубих втручань. Дуже прикро, що ці деструктивні процеси відбуваються саме зараз – коли взято курс на ЮНЕСКО і питання винесено на урядовий рівень. Якщо цю проблему не вирішити зараз, то процес номінування Малого Ґалаґова до Списку всесвітньої спадщини значно ускладниться, а міська влада може зазнати серйозних репутаційних втрат".

Говорячи про діалог із місцевою владою, Ліна Дегтярьова згадує реконструкцію партеру на площі Народній перед будівлею облдержадміністрації 2013 року.

"Чому активісти боролися за цей партер? Цей скруглений, прямокутної форми газон перед найважливішою будівлею міста так само є частиною пам'ятки містобудування. Вона була задумана і спроектована архітектором Франтішеком Крупкою в комплексі з будівлею. Партер є не менш важливим. Олег Олашин написав тоді статтю-дослідження, де виклав інформацію про забудову Малого Ґалаґова, про архітекторів, які працювали над цим проектом. Це інформування було важливим, адже дуже багато людей зібралися і намагалися зарадити тому, що потім зробили на території партеру. На жаль, тоді не вдалося його врятувати. Мешканців міста не почули, і газон забудували бруківкою".

"Це архітектурне свавілля може зупинити лише група хороших правників, – підсумовує Олег Олашин. – Бо ані пости у Facebook, ані публічні заходи не приносять таких результатів, як захист культурної спадщини юридичними засобами".

Цей матеріал було підготовлено в рамках Програми міжредакційних обмінів за підтримки Національного фонду на підтримку демократії NED.

Ганна Соколова, Varosh

Фото: Карл Смутко

4 червня, пн, 11:00     0 2152

Коментарі:



Залишаючи коментар, будь ласка, пам’ятайте, що зміст і тон Вашого повідомлення можуть зачіпати почуття реальних людей, які безпосередньо чи опосередковано мають відношення до цієї публікації.
Відправити