Життя

Пимін Давідов – ужгородське ім’я, яке знають у київських фешн-колах

8 Травня 2013 4 932

Трохи більше двох років Пимін живе і працює в столиці, хоча Ужгород безмежно любить і усвідомлює неповторність рідного міста.

Очевидно, що фотографу, який прагне працювати у фешн-індустрії треба знаходитися в Києві – редакції глянцевих журналів, покази дизайнерів, крупні модельні агенції – все сконцентровано саме там. Найчастіше він знімає тестові фотосесії для моделей та робить лукбуки для дизайнерів. Пимін має досвід співпраці з іноземними виданнями – кілька років тому він літав до Ісландії на зйомку для одного з місцевих глянців. Ми поговорили з Пиміном про специфіку фешн-фотографії та про його професійні амбіції.

– Як ти прийшов до того, що хочеш займатися саме фешн-зйомкою, це доволі специфічна ніша?

– Насправді, в Києві це досить тенденційно – всі хороші фотографи хочуть працювати у цій сфері. Для багатьох – це, в першу чергу, статус і додаткова можливість задрати вище носа, але для того, щоб чогось досягти у цій галузі треба бути публічним, налагоджувати зв’язки та заводити знайомства і, звісно, добре знімати.

– Розкажи про особливості роботи фешн-фотографа, чому не кожен може знайти себе у цій індустрії?

– Все залежить від концепції – з ким я співпрацюю та що саме хочу зняти. Якщо це дизайнерський одяг – сам дизайнер пропонує ідеї, а потім я озвучую своє бачення. Потрібно бути в тренді, розуміти, що зараз в світі актуально – для того, щоб фотографувати одяг – продуманим та цілісним має бути увесь образ. Часто, поспілкувавшись з дизайнером, я бачу картинку та переконую людину дослухатися – я розповідаю історію, яку потім відтворюю у фотографії.

Фешн-зйомка – це робота команди, кожен учасник процесу знає, яким має бути результат і знає, що саме потрібно зробити для його досягнення. У студійній фотосесії задіяно не менше п’яти людей, окрім фотографа та моделі неможливо обійтися і без стиліста, візажиста та перукаря. Коли я знімаю, особливо у студії, завжди вмикаю музику, яка створює відповідну атмосферу, в якій всім буде комфортно працювати.

– Які шанси у молодого українського фешн-фотографа побачити свої знімки на сторінках європейських модних журналів?

– Шанси абсолютно нормальні, зараз в Києві роблять цілком конкурентоспроможний продукт. Більше того, кілька зйомок з українського Harper’s Bazaar вже друкували в Європі, це дійсно щось значить. Загалом момент комунікації фотографа і замовника відбувається по-різному – іноді я розсилаю портфоліо тим дизайнерам, з якими мені було б цікаво співпрацювати, або знайомі рекомендують мене комусь. Я робив зйомки для вітчизняних дизайнерів, які мені дуже імпонують – Sasha Kanevski, Bevza, ANTON BELINSKIY та інших.

– З ким би тобі хотілося попрацювати в майбутньому, щоб задовольнити свої професійні амбіції?

– Якщо говорити про українських дизайнерів, мені було б дуже цікаво зробити зйомку для Лілії Літковської. Однак, це доволі специфічна людина і не так просто завоювати її прихильність. Я точно знаю, що я хочу спробувати себе у різних напрямках фешн-фотографії. Я довго мріяв відкрити власну студію, і нарешті вона здійснилася.

Щодо світових видань, то звісно, я був би щасливий бачити свої роботи на сторінках Vogue. До речі, американська версія цього журналу не є моєю улюбленою, адже вона надто комерційна. Набагато більше простору для творчості залишає фотографам італійський Vogue. Вийти на той ринок доволі реально, фешн-сталкери шукають нові бачення, свіжі ідеї та перспективних молодих фотографів по всьому світу.

Італійський Vogue дає можливість зареєструвати на їхньому сайті аккаунт та викладати туди свої найкращі роботи, відбір дуже жорсткий, але редактори переглядають фото і відбирають ті, які їм підходять. Прикро, що вітчизняні видання за одиничним виключенням Harper’s Bazaar, таких можливостей не надають.

Вікторія Рижова, Varosh.com.ua

0 #