Ідеї

БеркоШко: в Ужгороді проведуть семінар з альтернативної освіти

1 Березня 2015 4 662

На ньому, засновники та викладачі школи, що вже кілька років працює в Києві, розповідатимуть про навчання поза школою, сімейну і домашню освіту, екстернат, традиційні шкільні дисципліни і неформатні заняття, навчання без оцінок та розстановку пріоритетів: інтерес дитини, прагнення дорослих, навчальні програми. А також познайомлять учасників з історією виникнення БеркоШко та її розвитку.

БеркоШко – це альтернативний освітній проект, який існує з 2011 року. Це спільнота батьків і дітей, які навчаються поза класичною школою, а атестації складають екстерном. Напередодні семінару в Ужгороді ми поспілкувалися зі співзасновницею школи Валентиною Мержиєвською.


– Розкажіть, будь ласка, у якому форматі проходитиме семінар в Ужгороді?

– Зазвичай семінар триває 4 години: 2 години – виступ засновників БеркоШко, кава-брейк, 2 години – відповіді на запитання. Іноді запитання виникають одразу, тому майже весь час проходить у форматі питання-відповіді.

– Які аспекти ви плануєте під час нього розкрити?

– Семінари БеркоШко виникли з бажання поділитися, власне, ідеєю, що школа – це не єдиний можливий шлях. Можливо, допомогти наважитись спробувати щось змінити, взяти відповідальність за освіту дітей на себе. Поділитись досвідом, натхненням і джерелами ідей.

На семінарі ми поговоримо про те, як влаштуватись на навчання в екстернат. Яким чином ми узгоджуємо офіційну навчальну програму з власним поглядом на освіту. Чому ми відмовились від оцінок. Які шкільні дисципліни ми оминаємо і що додаємо такого, чого в школі немає.

Поговоримо про підходи у вивченні базових дисциплін – мови, математики. Про поєднання ролей батьків і вчителів і багато іншого.

– Чи часто ви проводите семінари у різних містах? Чи є зацікавлення у домашній освіті сьогодні?

– Починаючи з листопада 2014 року ми почали проводити семінари в Києві – двічі на місяць, присвячені різним аспектам діяльності БеркоШко. А з лютого – почали робити виїзні семінари у інших містах, також виходить 1-2 рази на місяць. Вже відбулися семінари у Черкасах, Львові, на черзі – Ужгород, Вінниця, Тернопіль… Ми готові приїхати скрізь, де є запит, де цікавить досвід альтернативної освіти.

А зацікавленість цією темою дуже висока, оскільки претензій до традиційної системи освіти вже накопичилось чимало. Хтось не згодний з навчальними програмами, когось бентежить ставлення до дітей і взаємини в колективі, в когось дитина хвороблива, а в іншого – дуже обдарована. У кожного може бути власна причина відмовитись від традиційної школи. І кожний має можливість зробити інакше.

– Розкажіть, будь ласка, трохи про власний досвід. Що вас привело у цю сферу.

– Ніколи не думала, що займатимусь освітою дітей. Але, коли моєму старшому синові настав час йти в 1 клас, тоді й постало питання. Так співпало, що у знайомої родини дочка також мала йти в цей рік до школи, і ми потроху це обговорювали. А коли навесні 2011 року вирішили зробити кілька пробних занять, до нас приєдналась ще одна родина з потенційною першокласницею. Так ми й почали створювати проект для цих трьох дітей. Зрештою це виявилось настільки захопливим заняттям, що ми переформатували практично все своє життя під цей освітній проект. І я, щиро кажучи, дуже задоволена тим, як це все відбувається.

– За підсумками кількарічної роботи, що можете сказати про динаміку розвитку школи?

– БеркоШко розвивається дуже відчутно. Кожний наступний рік не схожий на попередній. Перші 2 роки ми займались з 3 дітьми, в 3-му класі було 7, зараз в 4-му – 9 учнів. Більше 9-ти ми свідомо не набираємо. Але через рік плануємо запустити ще один потік першокласників. Втім, надалі розширюватись у кількості дітей не будемо. Саме тому й знайшли для себе семінари – як можливість передати досвід і посприяти розвитку альтернатив в освіті.

Чимало дорослих цікавиться нашим проектом, долучається, хто епізодично, хто на тривалий час, кожний привносить щось своє. Ми відкриті до різних експериментів і спроб. І хоча БеркоШко не наслідує жодної єдиної освітньої системи, але ми намагаємось брати цікаві знахідки з різних сфер і систем.

– Чи є вже досвід заснування подібних шкіл в інших містах України?

– Я не досліджувала це питання окремо, але знаю близько десятка схожих об’єднань в Києві та області, пару проектів у Львові. Насправді, думаю їх чимало. Оскільки існує чимало неформальних дитсадочків, а якщо батьки вже почали всерйоз займатися дітьми, то покинути це вже неможливо.

– Яким чином ви формуєте умовну "програму" для дітей? На що при цьому спираєтесь?

– У навчанні, певною мірою, враховані вимоги навчальних програм загальноосвітніх шкіл, з тим, щоб діти успішно складали атестації і не мали складнощів із подальшою соціальною реалізацією.

Але окрім того чимало часу приділено різноманітним проектам, іграм і творчій реалізації. Якщо у дітей виникають запитання з анатомії, фізики, географії чи анатомії, варто шукати ці відповіді вже тепер, а не чекати, поки настане час за програмою. Ми значною мірою орієнтуємось на інтерес і зацікавлення дітей, на те, які запитання вони нам задають. Окрім того, дітям дуже подобається майструвати різноманітні поробки, готувати їжу, робити вистави і, навіть, заробляти гроші – і задача дорослих знайти можливості і створити умови для такої реалізації.

Водночас, окрім освіти, діти потребують спілкування. Саме тому таке об’єднання однодумців має переваги перед самостійним домашнім навчанням. У невеликому колі відбувається чимало різноманітних взаємодій – і співпраця, і суперечки, і змагання, і синергія. І в кожній ситуації діти можуть побачити різні форми поведінки, навчитись домовлятись, наполягати на своєму чи йти на компроміс, звертатись по допомогу і допомагати. А коли конфлікти неминуче виникають, то поруч дорослі, які можуть допомогти розібратись із ситуацією, знайти шляхи її вирішення.

– Що скажете загалом про систему освіти в Україні і те, що з нею відбувається?

– Донедавна освіта в Україні була не надто варіативна, але зараз дедалі більше батьків усвідомлюють, що світ змінився і освіта також має змінитись.

Реформування систему освіти на державному рівні доволі затяжний процес. Чим більша система, тим більш неповоротка. Локально можна бути більш гнучкими.

Система завжди буде відставати від запитів спільноти, місць в екстернатах завжди бракуватиме – до цього треба бути готовим. Втім, сподіваюсь більшість батьків, які шукають альтернативу доволі свідомі і не вважають, що хтось їм щось винен. Треба просто вишукувати можливості робити так, як вважаєш за потрібне у тій системі, яка наразі існує, постійно відстежувати зміни і нові можливості.

На мою думку, у міністерстві освіти немає "злого умислу" вадити змінам, ніхто просто насправді не знає, як реформувати освіту. Тому готових рішень немає і необхідно шукати власні.

Просто пробувати – якісь спроби будуть більш вдалі, якісь менш, будуть відверті помилки, але й вражаючі досягнення будуть також.

Можна намагатись компенсувати вади школи додатковими заняттями з репетиторами, в гуртках. Але у цьому є обмеження по часу, а найголовніше по здатності дітей сприймати навчання в таких обсягах. На мою думку, зараз основною вадою школи є не брак вчителів чи оригінальних підходів, а перевантаження дітей. До школи можна лише додавати, не можна відмовитись від частини її послуг. Доводиться йти на компроміси, а отже не бути задоволеним повністю. Єдиний спосіб реалізувати освіту дітям саме так, як собі уявляєш – повність перебирати у свої руки. І це не обов’язково має бути саме домашня школа, екстернат, репетитори. Я думаю є чимало різноманітних способів освіти: пошук тьюторів, відвідування публічних лекцій, навчання за відеокурсами, по скайпу, влаштування вільним слухачем тощо.

У БеркоШко ми шукали рішення для власних запитів з освіти дітей, але можливо ви знайдете більш оптимальні для своїх. Усі експериментальні школи – це відхід від універсальності, це урізноманітнення. Всі люди мають різний досвід, різні цінності і будь-яка уніфікація звужує варіативність. Якщо мені подобається БеркоШко, як школа для моїх дітей, то це не означає, що всі школи в Україні треба перебудувати за принципами БеркоШко. Можливо ви знайдете цікавіші варіанти. Цей семінар – мотивація до пошуку своїх рішень.


Для участі у семінарі потрібно зареєструватися за посиланням.

Семінар відбудеться 21 березня з 11:00 до 15:00 у Лінгвістичному центрі "ЛІК", що в Ужгороді, вул. Лучкая, 16.

Телефон для довідок: (093) 693 3508 (Катерина).


Росана Бісьмак, Varosh

0 #