Культура

“В Парижі гарне літо…”: п’єса про закарпатського художника Адальберта Ерделі

1 Листопада 2015 4 338

В Закарпатському обласному державному українському музично-драматичному театрі готуються до прем’єри вистави "В Парижі гарне літо" (у жанрі "інтелігентної драми") за п’єсою Олександра Гавроша. До речі, вона стала лауреатом премії "Коронація слова".

– У виставі будуть представлені три фрагменти життя художника Ерделі: його перебування в Мюнхені, Франції та останній рік його життя в Ужгороді, коли митець вже був досить хворий, у важкому психологічному стані. Ми зіграємо на протиставленні цих трьох періодів. Це, так би мовити, ретроспективний погляд на життя Ерделі, – розповідає сценарист Олександр Гаврош.

Адальберт Ерделі жив та творив у минулому сторіччі. Він є виходцем із маленького села на Закарпатті, що в роки його народження належало до Австро-Угорщини, а в подальшому стало частиною Іршавського району Закарпатської області. Роки своєї молодості він провів закордоном: навчався в Будапешті, виставляв полотна в Мюнхені, працював в Парижі, а потім повернувся до України, де, не дивлячись на гніт із боку радянської влади, разом із художником Йосипом Бокшаєм створив модерну Закарпатську школу живопису. Він надихався італійськими капличками, захованими серед Альпійських гір та… жінками. Майже кожна, хто затримувалася в серці, залишалася і на полотні. Єдина, яка залишилася не тільки на картинах, а й до кінця життя з ним – була Магдалина Ерделі (Сливка), яка спершу була у нього натурницею.

– В п’єсі грають провідні актори нашого театру, – розповідає Олександр Гаврош. – Молодого Ерделі грає Михайло Фіщенко, а митця у старшому віці – Анатолій Філіппов, головний режисер-постановник вистави. У п’єсі будуть відображені три великих кохання Ерделі: у Німеччині (Лілет), Франції (Женев’єв) та в Україні (Магдалина).

Сценарист п’єси розповідає, що надихався автобіографічними мемуарами художника. За життя Ерделі написав два: угорською "Dimon" та німецькою "IMEN", що декілька років тому був перекладений українською.

– Важливим залишається те, що він писав про себе, – продовжує сценарист. – Якби Ерделі не писав, як не пише більшість художників, нам довелося б домислювати.

За основу були взяті не лише щоденники митця, а й інші документальні матеріали.

– Я не шукаю, про кого написати. Я просто читаю матеріали. Якщо бачу, що там є драматургія, є основа, то беруся, бо знаю, як це може бути поставлено на сцені. Коли я прочитав ці тексти, побачив, що це шкода не використати, тому і написав п’єсу, – каже Гаврош.

В одному зі своїх мемуарів Ерделі написав: "Моє віросповідування не римо-католицьке, не греко-католицьке, не реформаторське, конфуціанське, буддистське або іудейське, воно – суть усіх віросповідань, усіх разом — це любов". За два місяці до кінця життя він запропонував Магдалині одружитись, адже пара весь цей час не була в офіційному шлюбі. 

Після його смерті Магда прожила ще 49 років. Вона померла від розриву серця у 88 років у власному будинку на вулиці Ерделі. Грабіжники, що зазіхнули на картини майстра, які зберігались у будинку, зв’язали жінку та викрали всі полотна. Поховали її 20 вересня, так само, як і Ерделі, але майже на півстоліття пізніше. Не дивлячись на те, що більшість життя були разом, покояться на різних кладовищах: Ерделі – на цвинтарі Калварія, а Магдалина – на Барвінкоші.

Сценарист Олександр Гаврош додає, що більшість з тих, хто дивитиметься спектакль, так чи інакше були знайомі із оточенням художника, тому наголошує, що його робота – це виключно художній твір.

– Я думаю, що після вистави буде багато критики, що Ерделі не так ходив, не так говорив. Я наголошую, що це художній твір. Ерделі лише прототип. Навіть у самій виставі ми не називаємо його на ім’я, у нас він – Маестро, – каже Олександр Гаврош.

Вистава запланована на 8 листопада о 18:00. Повторення прем’єри відбудеться 22 листопада.

Юлія Балка, Varosh

Фото: Андрій Кирилюк

0 #